1.12 НАПІВБОГИ

На п’ятому етапі творення гуни благочесття, з якої створено розум, з’являються на світ керуючі напівбоги. 

Залишаючись лежати в Причинному океані, Господь (Маха-Вішну) в той же час вийшов з нього і, розділивши Себе, в образі Хіран’яґарбги увійшов до кожного всесвіту, де набув форми вірат-рупи з тисячами ніг, рук, ротів, голів і т.д. Верховний Бог-Особа, вірат-пуруша, увійшов у “золоте яйце”, що спочивало на воді, і розділив його на безліч частин.

Коли всі три світи були вкриті водою, не існувало нікого, крім Ґарбгодакашаї Вішну, який лежав на своєму ложі – великому змії Ананті. Він ніби дрімав, занурений у Свою внутрішню енергію, а Його зовнішня енергія перебувала у бездіяльності. При цьому очі Господа залишалися трохи відкритими.

Після того, як Він привів у рух матерію, було створено космічний простір і у ньому проявилася всесвітня форма Господа.

Спочатку у Нього з’явився рот, потім – орган мови. З Його вуст виділився Аґні, вогонь. Завдяки енергії вогню жива істота може висловлювати свої думки. Рот велетенської всесвітньої форми Господа – це джерело дару мови. Стихією вогню керує відповідне божество, адгідайва. Мова, яку породжує жива істота, – це адг’ятма, або функція тіла, а зміст мови – це матеріальний продукт, або принцип адгібгута. Коли у велетенській формі окремо проявилось піднебіння, в неї увійшов Варуна, повелитель елементу води на всіх планетах. Завдяки цьому жива істота має здатність відчувати язиком різні смаки. 

Потім у Нього з’явилися дві ніздрі, а в них – почуття нюху разом із праною (життєве повітря). У них увійшли двоє Ашвіні-кумар. Завдяки цьому живі істоти можуть відчувати всілякі запахи. 

Після почуттям нюху виник напівбог вітру. 

Потім у всесвітньої форми з’явилося два ока, а разом із ними – здатність бачити. Разом із функцією зору в них увійшло Сонце, повелитель світла, і завдяки тому живі істоти можуть бачити всілякі форми. 

Після цього у всесвітньої форми з’явилося два вуха, в яких виник слух. Завдяки тому живі істоти можуть чути звуки і користуватися перевагами слуху.  В ньому з’явилися Діґ-девати, божества, що керують сторонами світу. 

Потім всесвітня форма Господа, вірат-пуруша, створила шкіру, а слідом за цим у Неї виросло волосся, вуса і борода. Коли, виділившись із сукупної велетенської форми, проявилася шкіра, в неї ввійшов Аніла, повелитель вітру, разом із функцією дотику, і завдяки цьому живі істоти мають здатність пізнавати світ через дотик. Панівне божество дотику – це повітря, яке циркулює тілом, а панівне божество волосся на тілі – це Ошадг’я. Для шкіри об’єкт відчуття – це дотик, а для волосся – сверблячка. 

Після цього виникли всі трави та лікарські рослини, а потім у всесвітньої форми з’явилися геніталії. 

Коли окремо проявилися дітородні органи велетенської форми, в них, разом із елементом сім’я (здатність зачинати дітей) та напівбог, що наказує водами. У них увійшов Праджапаті, перша жива істота. Завдяки тому живі істоти можуть відчувати статеву насолоду. 

Слідом за ним окремо проявився анальний отвір, куди, разом із відповідною частиною функцій організму, функцією випорожнення, увійшло божество на ім’я Мітра. Завдяки цьому живі істоти можуть виводити кал і сечу.

Потім – бог смерті, перед яким тремтить весь всесвіт.

Потім у всесвітньої форми Господа з’явилися дві руки і разом з ними здатність брати і кидати предмети, після чого виник Господь Індра, правитель райських планет. Завдяки цьому жива істота також має здатність заробляти на життя, влаштовуючи ділові операції. 

Після цього у всесвітньої форми виросли ноги і ще одна частина функцій тіла – здатністю рухатися, після чого на світ з’явився Господь Вішну (який відрізняється від Бога-Особи). Завдяки цьому жива істота може досягати своїх цілей.

Після цього у всесвітньому тілі з’явилися вени та червоні тільця, або кров. Разом з ними виникли річки (божества, які керують венами), а потім у всесвітньої форми з’явився живіт.

Потім у всесвіті виникло почуття голоду та спраги, а разом із ними з’явилися океани. 

Після того окремо проявилося серце велетенської форми і розум. Слідом за розумом на світ з’явився Місяць. Завдяки цьому жива істота має змогу розмірковувати.

Потім виник інтелект, а потім з’явився Господь Брахма. Коли окремо проявився інтелект велетенської форми, Брахма (володар ведичної мудрості) разом із частиною пізнавальної здібності, увійшов у нього. Завдяки тому живі істоти здатні осягати об’єкти пізнання.

Потім окремо проявилося матеріальне его велетенської форми, і в нього, разом із частиною своєї діяльності, увійшов Рудра (втілення Господа Шиви), повелитель оманного его. Завдяки цьому жива істота може присвятити себе діяльності, яка відповідає її бажанням. 

Потім окремо проявилася Його свідомість, і в неї, з функцією свідомості, увійшла сукупна матеріальна енерґія, махат-таттва. Завдяки цьому жива істота здатна усвідомлювати процеси пізнання. 

Далі з голови велетенської форми проявилися райські планети, з Його ніг – земні планети, а з Його живота – небо. Разом із ними проявилися також напівбоги та інші істоти і, відповідно до впливу на них якостей матеріальної природи, населили ці планети.

Живі істоти, які становлять оточення Рудри, занурюються в третю якість матеріальної природи, невігластво. Вони розміщуються в небесному просторі між земними і райськими планетами. Істоти під переважним впливом пристрасті розміщені в середній частині всесвіту. Істоти під впливом гуни благочесття потрапляють на планети напівбогів, істоти під впливом пристрасті народжуються серед людей, а істоти в гуні невігластва опиняються серед тварин чи привидів. Численні живі істоти розподілені по різних планетах всесвіту відповідно до того, які якості вони мають і під впливом яких гун матеріальної природи вони перебувають.

Ведична мудрість проявилася з вуст вірати, велетенської форми. Людей, відданих ведичній науці, називають брахманами. Вони природним чином стають наставниками і духовними вчителями всіх суспільних станів. Після того з рук велетенської форми вірат виникла здатність захищати, і разом з нею постали на світ кшатрії, що втілюють в життя свій принцип – захищати суспільство від злодіїв та негідників. Джерело засобів на існування для всіх істот, тобто плекання збіжжя і його розподіл, виникло зі стегон велетенської форми Господа. Людей сільськогосподарської і торгової громади, що цим займаються, називають вайш’ями. Тоді, для того щоб довести до досконалості виконання релігійних обов’язків, із ніг Бога-Особи виникло служіння. На ногах всесвітньої форми Господа розташовані шудри, що задовольняють Господа служінням.

З’явившись на світ, напівбоги та божества, які керують різними органами почуттів, забажали розбудити того, хто їх породив. Але, не зумівши зробити це, вони знову один за одним увійшли у тіло вірат-пуруші, щоб Його розбудити.

Бог вогню разом із органом мови увійшов у рота вірат-пуруші, але не зміг розбудити Його. Бог вітру разом із нюхом увійшов в Його ніздрі, але вірат-пуруша і тоді не бажав прокидатися.

Бог Сонця разом із зором увійшов у вічі вірат-пуруші, але вірат-пуруша продовжував спати. Після цього божества, що наказують сторонам світу, разом зі слухом увійшли в Його вуха, але й тоді Він не прокинувся.

Божества, що управляють шкірою, лікарськими травами та пряними рослинами разом із волосяним покривом увійшли в шкіру вірат-пуруші, але й тоді Космічна Істота не забажала прокидатися. Божество, що наказує водам, разом із сім’ям увійшло в Його геніталії, але вірат-пуруша, як і раніше, продовжував спати.

Бог смерті разом зі здатністю до випорожнення увійшов в Його анус, але так і не зумів пробудити вірат-пурушу до діяльності. Напівбог Індра разом зі здатністю брати і кидати предмети увійшов в Його руки, але вірат-пуруша продовжував спати.

Господь Вішну разом із здатністю рухатися увійшов у Його стопи, але навіть тоді вірат-пуруша не забажав підвестися. Річки разом із кров’ю та кровообігом увійшли до Його кровоносних судин, але Космічна Істота навіть не ворухнулася.

Океан разом із почуттям голоду та спраги увійшов у Його живіт, але й тоді Космічна Істота не зволіла підвестися. Бог Місяця разом з розумом увійшов у Його серце, але й йому не вдалося розбудити вірат-пурушу.

Брахма разом з інтелектом також увійшов у Його серце, але й він не зумів розбудити Космічну Істоту. Господь Рудра разом з его також увійшов у серце Космічної Істоти, але Воно навіть не ворухнулося.

Однак, коли внутрішній владика (божество, що наказує свідомістю) разом з розсудливістю увійшов у Його серце, Космічна Істота в ту ж мить повстала з вод Причинного океану.

Панівні божества усіх згаданих вище фізичних елементів – це вповноважені поширення Господа Вішну. Вони являють собою невід’ємні частки Господа і втілюються в тілах із вічного часу, зовнішньої енергії і часткової свідомості Всевишнього. Люди, тварини, птахи тощо – також невід’ємні частки Господа і мають матеріальні тіла, але вони не є панівними божествами матерії. Навпаки, вони самі підвладні цим напівбогам – великим відданим Господа, яким доручено наглядати за тою чи іншою сферою життєдіяльності всесвіту. Вони – довірені слуги Вішну.

Коли їм були довірені різні обов’язки в керуванні діяльністю всесвіту, вони виявилися неспроможними виконувати їх і тоді звернулися до Господа з прекрасними молитвами.

Напівбоги сказали: 

— Господи, Твої лотосні стопи – наче парасоля, що захищає зумовлені душі від усіх нещасть матеріального існування. Всі мудреці, знайшовши цей притулок, скидають із себе всі матеріальні біди. Тому ми шанобливо схиляємося до Твоїх лотосних стоп.

Батько, Господи, Боже-Особо, живі істоти в матеріальному світі ніколи не знають щастя, тонучи в троїстих стражданнях. Тому вони шукають притулку в затінку Твоїх сповнених знання лотоних стоп, і ми також віддаємося під їхніх притулок.

В лотосних стопах Господа зосереджені всі святі місця. Великі мудреці кришталево чистого розуму на крилах Вед линуть до гнізда Твого лотосного обличчя. Деякі з них знову й знову віддаються Твоїм лотосним стопам, знаходячи притулок в найліпшій з річок (Ґанзі).

Просто слухаючи із щирістю та відданістю про Твої лотосні стопи і медитуючи на них у своєму серці, людина відразу ж набуває знання і силою відречення досягає спокою. Отож і ми повинні знайти притулок у святилищі Твоїх лотосних стоп.

Господи, Ти втілюєшся для того, щоб творити, підтримувати і знищувати проявлений космос. Ми віддаємося під захист Твоїх лотосних стоп, тому що вони завжди нагороджують Твоїх відданих пам’яттю про Тебе і безстрашністю.

Господи, люди, які заплуталися в сітях згубної пристрасної прив’язаності до тимчасового тіла та родини і перебувають у рабстві понять «я» і «моє», не здатні побачити Твої лотосні стопи, хоча вони стоять у їхніх же тілах. Однак ми прагнемо знайти притулок під Твоїми лотосними стопами.

О Верховний Господи, о найбільший з більших, грішники, занурюючись у зовнішній прояв, своєю матеріалістичною діяльністю знищують свій внутрішній зір і тому не бачать Твоїх лотосних стоп. Але Твої чисті віддані, що мають тільки одну мету – трансцендентно насолоджуватися оповідями про Твої діяння, завжди споглядають Твої лотосні стопи.

Господи, серйозні в служінні Тобі люди, просто п’ючи нектар оповідей про Тебе, піднімаються на рівень відданого служіння, осяяного повним знанням, пізнають суть зреченості та мудрості і досягають Вайкунтгалоки в духовному небі.

Інші досягають умиротворення, пізнавши свою трансцендентну природу і за допомогою сили та знання подолавши гуни природи. Вони також входять у Тебе, але їм доводиться зазнавати величезних труднощів, тоді як відданий просто виконує віддане служіння і не знає таких труднощів.

Тому, о Первинна Особо, ми належимо Тобі і тільки Тобі. Хоча ми Твої створіння, ми були породжені одне за одним під впливом трьох якостей природи, і тому в наших діях немає злагоди. Через це після створення світу нам не вдалося об’єднати свої зусилля для Твого трансцендентного задоволення.

О ненароджений, будь ласка, поясни нам, як Тобі підносити зерно та всі інші предмети насолоди, щоб і ми, і всі інші живі істоти в цьому світі могли безперешкодно підтримувати своє існування і легко здобувати все потрібне для Тебе і для себе.

Ти Первинна Особа, джерело всіх напівбогів і всього розмаїття істот, Ти найстарший, але завжди незмінний. Господи, Ти не маєш іншого джерела поза Собою, і не існує нікого вищого за Тебе. Ти запліднив зовнішню енергію сім’ям сукупності живих істот, але Сам Ти ненароджений.

О Верховне Душе, будь ласка, даруй нам, створеним на початку творення з сукупної космічної енергії, махат-таттви, Свої милостиві вказівки щодо того, як ми повинні діяти. Милостиво наділи нас Своїм досконалим знанням і силою, щоб ми могли служити Тобі в різних сферах майбутнього творення.

Так Господь почув про те, що через незлагодженість у діях Його енергій, як оце махат-таттва, процеси творення у всесвіті завмерли.

Тоді Верховний Всемогутній Господь, разом із богинею Калі, Своєю зовнішньою енергією, що одна може поєднувати все розмаїття елементів, одночасно увійшов у двадцять три елементи матерії.

Коли Бог-Особа за посередництвом Своєї енергії увійшов у матеріальні елементи, всі живі істоти ожили й взялися до різноманітної діяльності. Після розпаду творіння всі живі істоти поринають у несвідомий стан і разом із матеріальною енергію Господа входять у Нього. Ці індивідуальні живі істоти зумовлені від початку часів, але Господь знову й знову творить матеріальний світ, щоб дати їм нагоду звільнитися і стати вільними душами. Усі ці зумовлені душі мають можливість скористатися з мудрості Вед і дізнатися про те, які стосунки пов’язують їх із Верховним Господом, як їм звільнитися і яке незрівнянне благо дарує це звільнення.

Верховний Господь – це Наддуша всіх напвібогів, яким доручено творити космічний прояв. У відповідь на молитви напівбогів Він, замислившись, проявив доступну для їхнього розуміння велетенську форму. Напівбоги – це відокремлені частки Верховного Господа, як і решта живих істот. Єдина відмінність між напівбогами і звичайними живими істотами полягає в тому, що становище напівбогів довіряють тим живим істотам, які вже набули достатнє багатство праведних вчинків у відданому служінні Господу і які приборкали бажання панувати над матеріальною природою. Таким істотам Господь доручає підтримувати лад у житті всесвіту.

Напівбогів, що живуть на вищих планетах, називають девами, тому що всі вони віддані Господу Вішну. Вішну-бхактах̣ смр̣то дайва а̄сурас тад-віпарйайах̣: віддані Господа Вішну – це деви, чи напівбоги, а решта – асури. Таким чином, живі істоти поділяються на девів та асурів. Деви перебувають під впливом гуни матеріальної доброти, а асури – під впливом гун пристрасті та невігластва. За всі процеси, що протікають у матеріальному світі, відповідають напівбоги. Наприклад, таким органом почуттів, як око, керує світло, носієм світла є сонячне проміння, а сонячним промінням відає бог Сонця. Подібно до цього, розумом керує Місяць. Всіма іншими органами почуттів – як органами діяльності, так і органами почуттів, що пізнають – також управляють різні напівбоги. Напівбоги – це представники Господа, які допомагають Йому керувати матеріальним світом. Напівбоги покликані служити Господу як частини Його тіла.

На шостому етапі виникає темрява невігластва, що огортає живу істоту, і під її впливом господар починає діяти як дурень. У матеріальному світі кожна жива істота зумовлена бажанням панувати над ресурсами матеріальної природи. І хоча жива істота справді є господарем матеріального світу, вона перебуває у невігластві, помилково вважаючи, що матеріальні багатства належать їй. Зумовлені душі вводить в оману енергія Господа, яку називають авідд’я. Матеріальна енергія діє одночасно у трьох аспектах: як творчий принцип матеріального світу, як невігластво і як знання.

Початково обумовлені душі не є дурнями і невігласами, але під впливом матеріальної енергії (в аспекті авід’ї) вони втрачають розум, а разом з ним і здатність правильно використовувати своє знання.

Під впливом гуни невігластва обумовлена душа забуває про свої взаємини з Господом і опиняється у владі прив’язанності, ненависті, гордині, невігластва та оманного самоототожнення – п’яти видів ілюзії, які є причиною її матеріального рабства.

Усі вказані вище стадії – це природні етапи творення, яке здійснює зовнішня енергія Господа.