1.13 КШІРОДАКАШАЇ ВІШНУ
З пір шкіри Каранодакашаї Вішну з’являються незліченні всесвіти. В кожен з них пуруша входить у формі Ґарбгодакашаї Вішну. Він лежить на водах зі Свого тіла, що заповнюють півсвіту. Ґарбгодакашаї Вішну поширюється в Кшіродакашаї Вішну, що є сукупною Параматмою (пара, трансцендентний) в кожному матеріальному об’єкті, як у живому, так і неживому. Увійшовши у всесвіт, Господь увійшов у кожний атом матеріального світу. Він перебуває як усередині всесвіту, так і всередині кожного атома. Його звуть Харі, і Він є джерело усіх втілень у всесвіті. Кшіродакашаї Вішну – це всесвітня форма та Наддуша грубих сфер. Його називають Кшіродакашаї, тому що Він лежить на океані молока та є хранителем і владикою всесвіту, який підтримує всю діяльність матеріальної природи та управляє ґуною благочестя.
Саме в Кшіродакашаї Вішну за допомогою розуму споглядають вірат-пурушу, тобто велетенську форму, в просторах якої містяться всі планети з їхнім розмаїттям проявів природи і з їхніми мешканцями.
Наддуша входить у тіла створених істот, що перебувають під впливом ґун матеріальної природи, і через тонкий розум штовхає їх насолоджуватись породженнями цих ґун. Господь у вигляді Параматми допомагає живій істоті досягти матеріального щастя, бо сама вона геть безпорадна в намірах здійснити свої бажання. Людина мислить – Господь креслить.
Господь через Свою незбагненну енерґію поширює Себе як Параматма в кожне серце живих істот, як скрізь у світі над кожним сяє сонце. Параматма (Наддуша) – це частковий вияв Бога-Особи, що представляє його в матеріальному світі, один з аспектів Господа, є поширенням Його повних часток.
Наддуша існує, пронизуючи Собою все. Наддуша, Верховний Бог-Особа, подібний до сонця, яке скрізь поширює свої промені. Він існує в Своїй всюдисущій формі й у Ньому перебувають усі окремі живі істоти, починаючи з першого великого вчителя Брахми і закінчуючи крихітною мурашкою. Скрізь Його руки й ноги, Його очі, голови і Його обличчя, і вуха Він має всюди. Все існує в Параматмі й через Неї. Параматма всюдисуща.
Наддуша є первинне джерело всіх чуттів, хоча Сама їх не має. Вона ні до чого не прив’язана, хоча й підтримує існування всіх живих істот. Вона трансцендентна до ґунів матеріальної природи, але водночас керує ними. Верховний Господь, хоча і є джерелом усіх чуттів живих істот, Сам не має матеріальних чуттів. Чуття Верховного Господа не покриті матеріальною пеленою. Його чуття трансцендентні й тому їх називають нірґуна. Ґуна означає якість матеріальної природи, Його ж чуття позбавлені такого матеріального покрову. Хоча Він і є джерело нашої чуттєвої діяльності, Він має Свої трансцендентні чуття, яких не може торкнутись матеріальна скверна. Верховний Бог-Особа не має рук, яких забруднює матеріальна природа, але руки у Нього є, і Він приймає все, що пропонують Йому в жертву. Він бачить усе: минуле, теперішнє й майбутнє. Він живе в серці живої істоти, і знає, що ми здійснили в минулому, що робимо тепер і що очікує на нас в майбутньому. Кажуть, що у Верховного Господа немає ніг, подібних до наших, однак Він може пересуватися в просторі, тому що має духовні ноги. У Нього є очі, ноги, руки й усе інше, а ми – невід’ємні частки Верховного Господа – також маємо все це. Однак, Його руки, ноги, очі й чуття не забруднює матеріальна природа.
Хоча Наддуша здається поділеною між усіма живими істотами, Вона неподільна. Вона – одне ціле. Господь перебуває в серці кожного у вигляді Наддуші. Чи означає це, що Він ділиться на частини? Ні. Насправді, Він – одне ціле. Можна порівняти Його із сонцем: для кожної місцевості опівдні воно розташовано в зеніті й перебуває в певному місці на небі, але запитай у опівдні будь-кого в радіусі п’яти тисяч кілометрів, де зараз сонце, – кожен відповість, що воно просто над його головою. У ведичній літературі такий приклад наведено для того, щоб показати, що, хоча Наддуша неподільна, Вона здається розділеною. Також там сказано, що так само, як сонце світить в різних місцях різним людям, один Вішн̣у присутній скрізь завдяки Своїй всемогутності.
Наддуша – джерело світла в усіх світлосяйних тілах. Непроявлена, Вона перебуває над тьмою матерії. Вона – знання, предмет пізнання і Вона є мета пізнання. Наддуша, Верховний Бог-Особа, є джерелом світла в усіх тілах, що світяться, таких як сонце, місяць, зорі. У ведичній літературі ми знаходимо, що в духовному царстві немає потреби в світлі сонця або місяця, тому що там все освітлює сяйво Верховного Господа. В матеріальному світі духовне сяйво Господа, брахмаджйоті, покривають матеріальні елементи, махат-таттва, тому в матеріальному світі не можна обійтись без світла, що його дає сонце, місяць, електрика тощо. Однак в духовному світі в усьому цьому немає потреби. У ведичній літературі ясно сказано, що все освітлює Його сліпуче сяйво. Він живе в духовному світі, в духовному небі, надзвичайно далеко від нас.
Верховний Господь присутній скрізь в матеріальних всесвітах, бо входить у все як Наддуша. В Бгаґават Ґіті Господь каже Арджуні, що не варто з’ясовувати, яким чином окремі речі виявляють свою пишноту і велич: “О Арджуно, навіщо знати про все це в подробицях? Лише однією часткою Себе Я пронизую і підтримую весь цей всесвіт.”. Необхідно знати, що всі вони існують саме тому, що Кр̣шн̣а у вигляді Наддуші входить у них. Від найбільшої істоти, Брахми, і до найдрібнішої мурашки все існує лише тому, що Господь перебуває скрізь і все підтримує.
Залишаючись у Своїй обителі, Бог-Особа пересувається швидше думки і може випередити всіх, хто біжить. Могутні напівбоги не можуть наблизитись до Нього. Він, хоча й перебуває в одному місці, владний над тими, хто забезпечує повітрям і дощем. Він перевершує всіх у вищій майстерності.
Верховний Господь ходить і не ходить. Він дуже далеко, але водночас Він дуже близько. Він – всередині всього і все ж таки Він – поза всім.
Параматму, експансію Верховного Господа, змальовано у ведичній літературі (Ш́вета̄ш́ватара Упанішада 6.16) як прадга̄на-кшетраджн̃а-патір ґун̣еш́ах̣, тобто, як верховного, що знає тіла й є володарем трьох ґун матеріальної природи.
Наддуша перебуває поруч з індивідуальною душею й є свідком усієї її діяльності, а також джерелом різних станів свідомості душі. Наддуша дає індивідуальній душі можливість вільно діяти, а Сама спостерігає за її діяльністю. Господь, верховний володар, який спостерігає й дозволяє. Наддуша – не звичайна жива істота. Господь перебуває як Параматма в кожному тілі. Наддуша не бере участі в діяльності тіла й не обмежується його насолодами – Вона присутня як свідок і спостерігач, як той, хто дозволяє і як верховний насолоджуючийся. Її називають не а̄тмою, а Параматмою, і Вона трансцендентна. Параматма, як Верховний Господь, присутня в живій істоті, щоб дозволяти або забороняти матеріальні насолоди, якими бажає тішитись індивідуальна душа. Без дозволу Параматми індивідуальна душа нічого не може робити.
“Я перебуваю в серці кожного, і з Мене походять пам’ять, знання і забуття. Мета всіх Вед – пізнати Мене. Насправді ж Я – укладач Веда̄нти, і Я – знавець Вед.”
Параматма знаходиться у ділянці серця і має лише двадцять сантиметрів заввишки, а в чотирьох руках тримає лотос, диск, мушлю та булаву. Величину локалізованого Бога-Особи оцінюють приблизно у двадцять сантиметрів, або як відстань між кінчиками великого та підмізинного пальця.
Усі форми Господа невідмінні між собою і вічно юні. В ведичній літературі юного чотирирукого Господа описують так.
Стопи Господа прикрашають знаки блискавки, стрекала, прапора та лотосу. Своїм сяйвом прекрасні рубінові нігті Господа скидаються на місячне коло і розганяють густий морок у серці істоти.
Стегна Бога-Особи, осереддя всієї могутності, світло-голубі, як квіти льону. Вони обвиті блискучою тканиною ясножовтого кольору, шафранового кольору пилку квітів кадамби. Його округлі стегна оперезані блискучим поясом поверх вишуканого одягу з шовку, що спадають до Господніх стоп.
Пуп посередині Господнього живота подібний до місяця. Соски Господа схожі на два якнайдобірніших смарагди, на які падає білий відблиск молочно-білих перлових намист на грудях Господа. Груди Верховного Бога-Особи, обитель богині Маха-Лакшмі. прикрашає знак Шріватса, завиток світлого волосся, а на шиї в Нього висить самоцвіт Каустубга із зображенням чудового теляти.
Шия Господа додає краси самоцвіту Каустубга, який спочиває на Його грудях.
Також Його шию прикрашає прекрасна ґірлянда з чудових лісових квітів, навколо якої постійно дзижчить рій бджіл, які приваблюються її духмяними пахощами. Він прикрашений також вишуканим перловим намистом, короною і браслетами на зап’ястях, руках і ногах. Його пальці прикрашають персні з коштовними самоцвітами.
Чотири руки Господа, джерело всієї сили напівбогів, що керують різними функціями матеріальної природи. У трьох руках Він тримає мушлю, диск і булаву. Блискучі прикраси відшліфовані обертанням гори Мандара. Диск, Сударшана-чакра, містить тисячу спиць і розливає сліпуче сяйво, а мушля схожа на лебедя в лотосовій руці Господа. Булава Господа називається Каумодакі й дуже дорога Йому.
Господь має чудовий високий ніс, а на Його бездоганно чисті щоки кидають відблиск сережки в формі аліґаторів, що гойдаються в Його вухах. Його вуста виражають щастя.
Обличчя Господа обрамлене кучерями з синім полиском намащеними пахучою олією. Прекрасному обличчю Господа додають краси лотосові очі, на якому танцюють брови. Врода цього обличчя засоромила б лотос, навколо якого в’ються бджоли і плаває пара рибок. Його голову вінчає осяйна діадема, а в вухах виблискують сережки.
Радісне обличчя Верховного Бога-Особи скидається на лотос, Його рожеві очі – на внутрішню сторону лотосових пелюсток, а смагляве тіло – на пелюстки синього лотоса.
Милостиві погляди, які часто кидає Господь, пом’якшують найстрашніші муки відданих у сповненому троїстих страждань матеріальному світі. Погляди й ніжні усмішки Господа сповнені Його щедрої ласки.
Наймилостивіший усміх Господа Шрі Харі висушує океан породжених сильним стражданням сліз усіх тих істот, які схиляються перед Ним. Вигнуті брови Господь проявляє силою Своєї внутрішньої енерґії, щоб задля добра всіх мудреців зачарувати бога любові.
Сміх Вішну такий привабливий, що на Нього дуже легко медитувати. Коли Верховний Господь сміється, можна бачити Його невеликі зуби, схожі на жасминові пуп’янкі, порожевілі від червоної барви Його вуст.