1.11 ҐАРБГОДАКАШАЇ ВІШНУ
Маха-Вішну за своєю волею лягає у певній частині духовного неба. Він лежить на океані ка̄ран̣а, звідки Він кидає погляд на Свою матеріальну природу, що відразу призводить до виникнення махат-таттви. Заряджена таким чином енергією Господа матеріальна природа відразу ж створює незліченні всесвіти, подібно до дерева, яке в належний термін прикрашається незліченною кількістю зрілих плодів.
Махат-таттва – лише незначна частина всього духовного неба, але в ній знаходиться безліч всесвітів. Всі ці всесвіти разом узяті створюються Каранодакашаї Вішну. Вони з’являються з пір на Його шкірі, і до кожного всесвіту Господь входить як Ґарбгодакашаї Вішну. Ця форма (другий прояв пуруші) – джерело і незнищуванне насіння різноманітних втілень Господа у Всесвіті. З частин та частинок цієї форми створюються різні живі істоти: напівбоги, люди та інші.
Коли всі елементи та причини знаходилися в чистому вигляді, Господь в образі Ґарбгодакашаї Вішну, чи Хіран’яґарбги (Наддуші), разом з часом, діяльністю та гунами матеріальної природи увійшов у кожний з матеріальних всесвітів, які були заповнені сукупною матеріальною енергією, яка складається із семи елементів – п’ять грубих матеріальних елементів, сукупна енергія (махат-таттва) та оманне его.
Матеріальні елементи, починаючи з махат-таттви, у ході трансформації одержують свої особливі енергії від погляду Верховного Господа. Об’єднуючись під впливом природи, вони утворюють всесвіт, формою схожу на яйце. З семи принципів, які під впливом Господа прийшли в рух і об’єдналися один з одним, виникло позбавлене розуму яйце, а з нього, у свою чергу, з’явилася знаменита Космічна Істота (вірат-пуруша – всесвітнє тіло).
Спочатку з’являються матеріальні елементи, потім Господь входить у них, і лише після цього матерія починає рухатися. Це справжня причина творіння. Приклади цього можна знайти й у нашому повсякденному житті. У нас може бути глина, вода і вогонь, але вони приймуть форму цеглини тільки після того, як ми докладемо зусиль, щоб з’єднати їх. Самостійно матерія не може набути форми; щоб це сталося, її має торкнутися енергія життя. Аналогічно, матеріальний світ починає розвиватися тільки після того, як Господь в аспекті вірат-пуруші приводить його в рух.
Створивши в махат-таттві незліченні всесвіти, пуруша увійшов у кожний з них. Побачивши, що у всесвіті немає нічого, крім темряви та простору, і немає місця, де можна було б відпочити, Він наповнив половину всесвіту вологою Свого поту та ліг на цих водах. Ці води називаються Ґарбгодака. Ґарбгодакашаї Вішну є Владикою всесвіту, і, незважаючи на те, що Він ніби лежить у всесвіті, Він завжди трансцендентний.
Коли воля Всевишнього привела в дію двадцять три первинних начала, з’явилося велетенське тіло вішва-рупи, всесвітня форма Господа. Вірат-рупа, чи вішва-рупа, велетенська всесвітня форма Господа, не є вічна форма Господа. Вона проявляється з верховної волі Господа вже після виникнення елементів матеріального творіння. Вірат-рупа не належить до числа вічних форм Господа в духовному небі, це матеріальний прояв Господа.
Коли Господь Своєю довершеною часткою увійшов в елементи світобудови, вони об’єдналися в велетенську форму, в якій містяться всі планетні системи і всі рухомі й нерухомі створіння. Всі елементи космосу матеріальні і тому нездатні збільшуватися в об’ємі, поки в них не ввійде Господь Своєю довершеною часткою. Сказати інакше, без доторку духу матерія не розвивається і не розпадається. Матерію породжує дух і вона може розвиватися тільки завдяки доторку духу. Сукупне тіло космосу росте за тими самими законами, дію яких ми бачимо у своїх маленьких тілах. Всесвітню форму називають вірат-рупою, тому що в неї входить Своєю довершеною часткою Верховний Господь.
Упродовж тисячі небесних років велетенська вірат-пуруша лежала на водах всесвіту, і всі живі істоти лежали в Ньому. Після того, як Господь увійшов у кожен всесвіт як Ґарбгодакашаї Вішну, Він заповнив половину всевіту водою. Проявлений космос з його велетенським простором, планетними системами та всім іншим, що ми можемо бачити, – це лише половина всього всесвіту. Перш ніж починається проявлення світобудови, після того, як Вішну входить у всесвіт, минає тисяча небесних років. Живі істоти, внесені в лоно махат-таттви, розподіляються між різними всесвітами, входячи в них разом із Ґарбгодакашаї Вішну. Всі вони спочивають у Господі, аж поки народжується Брахма. Брахма – це перша жива істота, яка народжується у всесвіті, а вже від нього з’являються на світ усі інші напівбоги і живі істоти. Прабатьком людства є Ману, і через це на санскриті людей називають словом мануш’я. Люди, в тілах різних типів, населяють всі планетні системи всесвіту.
Сукупна енерґія махат-таттви у формі велетенської вірат-рупи, Сама розділила Себе у свідомість живих істот, життєдіяльність і самоототожнення, які й собі розділилися в одне, десять і три. Свідомість – це ознака живої істоти, душі. Життя душі проявляється у формі свідомості, або ґ’яна-шакті. Сукупна свідомість належить велетенській формі вірат-рупи, і та сама свідомість проявляється в кожній індивідуальній істоті. Свідомість діє за посередництвом життєвого повітря, яке поділяється на десять відмін. Атмосфера матеріального світу осквернює свідомість душі, і душа, під впливом оманного его ототожнюючи себе з тілом, береться до різноманітної діяльності. Під впливом трьох ґун свідомість проявляється у трьох формах самоототожнення, що мають різний ступінь чистоти. Це ототожнення себе з тілом та розумом (адг’ятміка), ототожнення себе з матеріальними утворами (адгібгаутіка) і ототожнення себе зі становищем слуги Господ (адгідайвіка). З-поміж цих трьох рівнів самоототожнення адгідайвіка являє собою проблиск чистої свідомості, що діє у згоді з волею Господа.
Вірат-рупа – це перше втілення і довершене поширення Наддуші. Він Душа незліченних живих істот, і вся сукупність створеного міститься в Ньому, завдяки Ньому ростучи й розвиваючись. Поширення Верховного Господа бувають двох різновидів: особисті довершені поширення і відокремлені крихітні поширення. Особисті довершені поширення – це вішну-таттви, а відокремлені поширення – це живі істоти. Живі істоти безмежно малі, і тому їх також називають межовою енерґією Господа.
Вірат-рупа проявляється в трьох, десяти і одному в тому розумінні, що Він – тіло, розум та чуття, Він – рушійна сила, яка керує всією діяльністю десяти різновидів життєвої енергії, і Він – єдине серце, яке породжує життєву енергію. Першопричина, яка породжує всі рухи тіла, – це серце, а виконують усі рухи чуття за допомогою енергії десяти потоків повітря в тілі. Ось як описують десять потоків повітря: головний потік повітря, який проходить через ніс із диханням, називають праною; потік повітря, який проходить через пряму кишку, виводячи випорожнення, називають апаною; потік повітря, який керує рухом їжі в шлунку і який іноді проявляється як відрижка, називають саманою; потік повітря, який проходить горлом і від зупинки якого істота задихається, називають уданою; сукупність повітря, яке циркулює усім тілом, називають в’яною. Окрім цих п’яти потоків є ще й тонші потоки повітря. Потік повітря, який примушує відкриватися очі, рот та інше, називають наґою. Потік повітря, який посилює апетит, називають крікарою. Потік повітря, який забезпечує скорочення м’язів, називають курмою. Потік повітря, який забезпечує розслаблення (і викликає позіхання) називають девадаттою, а потік повітря, який забезпечує живлення тіла, називають дгананджаєю. Усі ці потоки повітря походять із серця, що являє собою єдиний центр усієї діяльності. Це осереддя всіх енергій являє собою вищу енергію Господа, що перебуває в серці тіла разом з душею і скеровує її дії.
Під час часткової руйнації всесвіту Господь не вбирає в Себе всю матеріальну енергію, як Він це робить при повному знищенні матеріального світу. Тому після того як три світи – верхні, нижні та середні планетні системи – поринають у води потопу, живі істоти, що мешкали в цих світах, завдяки енергії, яку називають калою, залишаються у своїх тонких тілах. Під час всесвітнього потопу грубі тіла живих істот переходять у непроявлений стан, проте їх тонкі тіла продовжують існувати, як і води матеріального творіння.
Подібно до енергії вогню, прихованої в дровах, Господь лежить, покритий водами потопу, і в Ньому спочивають всі живі істоти, які тоді перебували в тонких тілах. Він лежить, занурений у самопроявляючу енергію, яку називають калою.
Господь лежить протягом чотирьох тисяч юг, спочиваючи в Своїй внутрішній енергії, і за Його зовнішньою енергією здається, ніби Він спить, занурений у води потопу. Коли живі істоти, яких спонукала ка̄ла-шакта, почали з’являтися на світ, щоб продовжити свою кармічну діяльність, Його трансцендентне тіло набуває синюватого відтінку.
Матеріальна гуна пристрасті привела в рух тонку форму творіння, до якої була прикута увага Господа, і змусила її вийти з Його утроби. Вийшовши з утроби Господа, сукупна форма кармічної діяльності живих істот прийняла контури бутона лотоса, який породжений Особою Вішну. Підкоряючись Його вищій волі, цей лотос, подібно до сонця, осяяв усе навколо яскравим світлом і осушив безмежні води потопу.
Господь Вішну в образі Наддуші Сам увійшов у світовий лотос і вклав у нього всі гуни матеріальної природи. Після цього в лотосі народився той, хто уособлює ведичну мудрість і кого ми називаємо самонародженим.
Квітка лотоса, про яку тут йдеться, – це всесвітня вірат-рупа. Коли творіння руйнується, всесвітня форма входить до утроби Господа Вішну, щоб знову з’явитися на світ у новому циклі творення. Причиною цього є Ґарбгодакашаї Вішну, який входить до кожного із всесвітів. У вірат-рупі зосереджена сукупна кармічна діяльність всіх живих істот, зумовлених матеріальною природою. Першим на світ з’являється Брахма, король всесвіту, який народжується у квітці всесвітнього лотоса. У нього, першої живої істоти, на відміну від інших, немає матеріального батька, і тому її називають свайамбхӯ, що означає «самонароджений». Коли творіння руйнується, Брахма занурюється у сон разом із Нараяною, а коли починається новий цикл творіння, він народжується знову.
Тому, безпосередньою причиною первинного творення є Верховний Бог-Особа, Парамбрахман, а вторинне творення, яке є результатом взаємодії між собою первинних елементів, здійснює Брахма. Брахма є втіленням гунни пристрасті і для потреб творення наділений розумом, подібним до розуму Бога-Особи.