1.6 кала (час)

Завдяки всемогутності Верховного Господа все матеріальне творення еволюціонує, проходячи у своєму розвитку через низку послідовних перетворень та взаємодій. Кала (час) – це синонім природи. Він є перетворений прояв сукупності елементів матеріального творення, тому калу можна вважати першопричиною творення, а перетворення природи породжують різноманітну діяльність матеріального світу. Таку діяльність можна вважати проявом вроджених інстинктів кожної живої істоти (і навіть неживих предметів), і в результаті цієї діяльності виникають різноманітні об’єкти та побічні продукти, що мають єдину природу.

Вічний час є однією із форм Верховного Господа. Всесвіт є скупченням різноманітних об’єктів і феноменів, починаючи з атомів і закінчуючи безпосередньо гігантським всесвітом, і всі вони підвладні Верховному Господу в образі кали, вічного часу. Всемогутній час відміряє різні терміни існування різних типів фізичних тіл. Певним терміном обмежено час існування атомів, і певним терміном обмежено час існування всього всесвіту. У призначений термін руйнується тіло людини, і у призначений термін руйнується тіло всесвіту. Крім того, зростання, розвиток та поява побічних продуктів також повністю залежать від фактора часу.

Вічний час є початковою причиною взаємодії трьох гун матеріальної природи. Він незмінний та безмежний. Це знаряддя в руках Верховного Господа, який за його допомогою являє у матеріальному світі свої ігри. Безособовий фактор часу, як  знаряддя Господа, грає роль осі, навколо якої обертається матеріальна світобудова. Це рука допомоги, яку Господь простягає матеріальній природі. Ніхто не знає, де починається час і де він закінчується; тільки час здатний зберігати інформацію про створення, підтримку та руйнування матеріального космосу. Чинник часу є речовинною причиною творіння і, отже, безпосередньою експансією Бога-Особи. Час вважають безособовим аспектом Господа.

Чинник часу нерозривно пов’язаний із діяльністю – діями та протидіями – зовнішньої енергії Господа. Зовнішня енергія, або матеріальна природа, діє під наглядом часу, який є Самим Господом, і тому нам здається, ніби матеріальна природа створює у матеріальному світі безліч дивовижних речей.

Кала – непроявлений безособовий аспект Господа – відокремлює матеріальний космос (як матеріальну енергію Всевишнього) від самого Верховного Господа. Світобудова існує як об’єктивний прояв Господа і знаходиться під владою тієї ж матеріальної енергії Вішну.

Творіння починається в певний момент часу, і йому може бути приписана історична дата (як ми зазвичай робимо з будь-якими процесами, які мають початок). Сам процес творення і знищення матеріального світу називають анаді – який не має точки відліку в часі, тобто немає дати початку першого циклу творення, оскільки тривалість навіть неповного циклу творення становить 8 640 000 000 років. Однак закон творення, про який йдеться у ведичних писаннях, свідчить, що матеріальний світ створюється й через певні проміжки часу знову знищується волею Господа.

Чинник часу – це Верховний Бога-Особа, джерело світобудови, що з’являється на світ внаслідок збудження інертної, непроявленої природи. Матеріальна природа не здатна діяти самостійно, без втручання збудника, у ролі якого виступає час, який є представником Верховного Бога-Особи. Коли час надає інертній матеріальній природі руху, вона починає створювати різноманітні форми життя. Першопричиною творення є Верховний Бог-Особа. Як жінка не може народити дитину, поки її не запліднить чоловік, так і матеріальна природа не здатна нічого зробити на світ, доки не буде запліднена Верховним Богом-Особою в образі часу.

Проявляючи Свої енергії, Господь, Верховний Бог-Особа, поєднує різні матеріальні елементи, перебуваючи всередині них в образі Наддуші та поза ними в образі вічного часу. Матеріальний світ складається із двадцяти п’яти елементів. Двадцять п’ятий – це час. Деякі додають до цього списку Наддушу, вважаючи її двадцять шостим елементом творення.

Для введеної в оману обумовленої душі, що доторкнулася до матеріальної природи, влада Верховного Бога-Особи проявляється у формі часу, що вселяє в обумовлену душу, яка знаходиться під впливом оманного его, страх смерті. Час відіграє роль руйнівної сили. Все, що з’являється на світ, час прирікає на загибель і тління. Як представник Господа, час нагадує нам про необхідність віддатися Йому. В образі часу Господь розмовляє з кожною обумовленою душею.

Матеріальний космос у тому вигляді, як він існує зараз, був таким у минулому і таким самим залишиться в майбутньому. Процеси створення, збереження та руйнування матеріального світу протікають із певною періодичністю. Цей світ, яким ми бачимо його зараз, вже існував у минулому і був зруйнований, так само як буде зруйнований той світ, в якому ми живемо, а після руйнування він буде знову створений, знову існуватиме протягом якогось часу і знову буде зруйновано. Циклічна діяльність чинника часу безперервна, вічна.

Силою, що спонукає матеріальні елементи взаємодіяти, є перебіг часу. Саме завдяки часу людина поступово розвивається в утробі, потім народжується, росте, стає дорослим, виробляє побічні продукти, а потім старіє і вмирає. Усе це відбувається під впливом часу. За відсутності чинника часу матеріальні елементи не взаємодіють один з одним, залишаючись інертними у формі прадхани.

Час    —    це енерґія Господа, що діє за Його волею незалежно ні від чого. Цю енерґію називають Калі, і її уособлює темна богиня-руйнівниця, що їй переважно поклоняються люди під впливом матеріальної ґуни темноти, чи невігластва.