1.4 уособлені веди

Увібравши в Себе всесвіт, колись створений Ним, Верховний Господь якийсь час, здавалося, дрімав, і всі Його енергії спочивали в Ньому. Коли приходить час творіння, першими з дихання Господа Маха-Вішну з’являються на світ Веди. Уособлені Веди (Шруті) пробудили Його, оспівуючи Його славу, точно як придворні поети, які будять царя на світанку, прославляючи його героїчні подвиги.

Шруті сказали:

— Слава, слава Тобі, о непереможний! Спочатку Ти сповнений усіх багатств та надбань; тому, будь ласка, скинь вічну силу ілюзії, яка керує гунами природи і з їх допомогою створює труднощі для обумовлених душ. О пробуджуючий усі енергії в рухомих і нерухомих істотах, іноді Веди здатні побачити Тебе – побачити, як Ти граєш зі Своїми матеріальними та духовними енергіями.

Світ, доступний нашому сприйняттю, не відрізняється від Всевишнього, оскільки Верховний Брахман є початковою основою світобудови. Він залишається незмінним, коли всі створені істоти з’являються з нього і потім занурюються в нього знову, як залишається незмінною глина: люди роблять із неї різні предмети, але потім ці предмети знову повертаються до неї. Лише на Тебе одного спрямовані думки, слова та вчинки великих мудреців, знавців Вед. Зрештою, хіба можуть стопи людей не торкатися землі, де ці люди живуть?

Тому, о володар трьох світів, мудреці поринають у найсолодший океан розповідей про Тебе, який змиває всю скверну всесвіту, і так позбавляються всіх нещасть. Що тоді говорити про тих, хто за допомогою духовної сили позбавив свій розум поганих звичок і звільнився від впливу часу? О Всевишній, вони можуть поклонятися Твоїй природі, черпаючи в ній невичерпне блаженство.

Ті, хто дихає, по-справжньому живі лише тоді, коли стають Твоїми вірними послідовниками; в іншому випадку їхнє дихання нічим не краще роботи ковальського хутра. Лише за Твоєю милістю першоелементи творіння, починаючи з махат-таттви і оманного его, створили яйце цього всесвіту. Ти вінчаєш Собою явища цього світу, починаючи з анна-маї, оскільки разом із живою істотою Ти входиш у матеріальний світ, оселяючись у тих самих тілах, що й сама душа. Ти реальність, що породила грубу і тонку матерію, не відмінна від них обох.

Серед тих, хто прямує дорогами великих мудреців, менш прозорливі поклоняються Всевишньому, вважаючи, що Він знаходиться в області пупка, тоді як Аруні (піднесені йоги) поклоняються Йому, вважаючи, що Він перебуває в серці, тонкому центрі, з якого розходяться всі канали прани. О безмежний Господь, звідти ті, що поклоняються, піднімають свою свідомість до маківки голови, де безпосередньо споглядають Тебе. Потім, минаючи верхівку голови, вони досягають місця вищого призначення – обителі, з якої вони більше ніколи не падають у цей світ, у пащу смерті.

Буцімто входячи в різноманітні тіла, створені Тобою для живих істот, Ти спонукаєш їх діяти, виявляючи Себе відповідно до їхнього високого чи низького статусу, так само як і вогонь проявляється по-різному залежно від форми палаючого предмета. Тому ті, чий розум бездоганно чистий і хто повністю звільнився від усіх матеріальних уподобань, розуміють, що Ти є незмінною і вічною реальністю, серед усіх цих непостійних і мінливих форм життя.

Перебуваючи в матеріальних тілах, створених власною кармою, жива істота насправді не покривається ні грубою, ані тонкою матерією, бо, як свідчать Веди, вона є частинкою Тебе, володарем усіх енергій. Визначивши таким чином становище живої істоти, вчені мудреці знаходять тверду віру і починають поклонятися Твоїм лотосним стопам, що дарують звільнення, яким призначені всі ведичні жертвоприношення в цьому світі.

Мій Господь, деякі вдалі душі позбулися втоми матеріального життя, пірнувши в глибокий океан Твоїх нектарних розваг, які Ти проявляєш, коли приходиш у своїй особистісній формі, щоб навчити світ невичерпній науці про душу. Ці рідкісні душі, яких не цікавить навіть визволення, зрікаються будинку та сімейного щастя, бо спілкуються з відданими, подібними до лебедів, що веселяться у лотосів Твоїх стоп.

Коли людське тіло займають у відданому служінні Тобі, воно діє як душа, друг і коханий живої істоти. Але, на жаль, хоч Ти завжди милостивий до обумовлених душ і з любов’ю допомагаєш їм, хоч Ти – їхня справжня Душа, люди, як правило, не прагнуть шукати в Тобі щастя. Натомість вони чинять духовне самогубство, поклоняючись ілюзії. На жаль, оскільки вони вперто сподіваються набути успіху, віддавшись ілюзії, їм доводиться так само блукати цим страшним світом, приймаючи різноманітні ущербні тіла.

Просто постійно думаючи про Нього, вороги Господа досягли тієї ж Вищої Істини, якій поклоняються, приборкуючи своє дихання, розум і почуття, мудреці, які невідривно прямують шляхом йоги. Так само і ми, Шруті, які зазвичай сприймають Тебе як всюдисущого, здобудемо той самий нектар з Твоїх стоп, яким насолоджуються Твої подружжя, так прив’язані до Твоїх могутніх, як змії, рук, – адже Ти дивишся на нас і на Своїх дружин однаково.

Кожен у цьому світі народився зовсім нещодавно і дуже скоро помре. Тому хто тут здатний осягнути Його, який існував перед усім іншим, того, хто породив першого вченого мудреця, Брахму, і всіх наступних напівбогів, вищих і нижчих? Коли Він лягає і вбирає в Себе все, що існує, нічого не залишається – ні грубої матерії, ні тонкої, ні тіл, які складаються з цих видів матерії, ні потоку часу, ні боговідвертих писань.

Так звані знавці, які стверджують, що матерія – це джерело життя, що вічні якості душі можна знищити, що душа складається з сукупності матерії та духу або що матеріальна діяльність – це і є реальність, – всі вони ґрунтують свої вчення на помилкових уявленнях, що приховують істину. Ідея двоїстості, за якою жива істота є породженням трьох гун матеріальної природи, – просто прояв невігластва. Така теорія не знаходить підтвердження в Тобі, бо Ти трансцендентний до ілюзії і завжди насолоджуєшся досконалою, повною свідомістю.

Все в цьому світі – від найпростіших проявів матерії до складного людського тіла – складається із трьох гун матеріальної природи. Хоча ці явища здаються реальними, насправді вони лише спотворене відображення духовної реальності, побаченої крізь призму розуму. І все ж ті, хто осягнув Вищу Душу, вважають цей матеріальний світ реальністю, бо він не відрізняється від Душі світобудови. Подібно до того, як не варто викидати предмети, зроблені із золота, оскільки золото – їхня суть, так і цей світ, безперечно, не відрізняється від Господа, який створив його і потім увійшов до нього.

Віддані, які поклоняються Тобі як притулку всіх істот, не звертають уваги на смерть і наступають їй на голову. Однак невідданих, якби вони були навіть великими знавцями писань, Ти зв’язуєш по руках і ногах словами Вед, немов вони прості тварини. Очистити себе і всіх інших можуть лише люблячі Тебе віддані, але ніколи – ті, хто ворогує з Тобою.

Хоча в Тебе Самого немає матеріальних почуттів, Ти, о самосяйний, підтримуєш діяльність почуттів кожного. Напівбоги та матеріальна природа підносять Тобі свої дари, одночасно насолоджуючись дарами тих, хто їм поклоняється, точно як правителі різних провінцій царства платять данину своєму володарю, власнику всіх земель, насолоджуючись при цьому підношеннями своїх підданих. Таким чином творці всесвіту чесно виконують приписані їм обов’язки зі страху перед Тобою.

О вічно вільний, трансцендентний Господь, Твоя матеріальна енергія пробуджує матеріальні бажання у всіх рухомих і нерухомих живих істотах, і завдяки цьому вони з’являються на світ, але відбувається це тільки тоді, коли Ти, граючи з нею, кидаєш на неї Свій швидкоплинний погляд. О Верховний Бог-Особа, для Тебе немає чужих, і ніхто не є Твоїм близьким другом, подібно до того, як у простору немає якостей, які сприймаються почуттями. У цьому сенсі Ти нагадуєш порожнечу.

Якби незліченні живі істоти були всюдисущими і мали тіла, не схильні до змін, тоді б Ти, о незмінний, не зміг бути їх повновладним повелителем. Однак, оскільки вони лише Твої обмежені частинки і тіла їх постійно змінюються, Ти повністю наказуєш їм. Воістину, той, хто надає матеріал для створення чогось, з повним правом може розпоряджатися тим, що в результаті вийшло, оскільки ніщо не може існувати незалежно від причини, що його породила. Якщо хтось міркує, що знає Верховного Господа, який однаково присутній у кожному зі Своїх втілень, така людина просто перебуває в ілюзії, бо будь-яке знання, отримане матеріальним шляхом, не може бути досконалим.

Ні матеріальна природа, ні душа, яка намагається нею насолоджуватися, ніколи не народжуються, проте коли вони з’єднуються, то виникають живі тіла, точно як бульбашки виникають на воді там, де вона стикається з повітрям. І подібно до того, як річки впадають в океан або як нектар із безлічі квіток, змішуючись, утворює мед, всі ці обумовлені живі істоти разом з їхніми іменами та якостями зрештою занурюються в Тебе, о Всевишній.

З старанністю і любов’ю служать Тобі – причині звільнення від народжень і смертей – мудреці, які розуміють, як Твоя майя вводить в оману всіх живих істот. Справді, хіба страх матеріального життя може здолати Твоїх вірних слуг? З іншого боку, Твої насуплені брови – тришарове колесо часу – знов і знов наводять жах на тих, хто відмовляється прийняти у Тебе притулок.

Розум подібний до неприборканого коня, якого не можуть вгамувати навіть ті, хто підкорив собі свої почуття і дихання. Ті з тих, хто живе в цьому світі, хто намагається приборкати некерований розум, але при цьому залишає стопи духовного вчителя, починають займатися різноманітними практиками, які приносять одні занепокоєння. На їхньому шляху постають сотні перешкод. О ненароджений Господь, воістину, вони подібні до купців, які вийшли на кораблі в океан, не найнявши рульового.

Тим, хто знаходить у Тебе притулок, Ти розкриваєш Себе як Наддушу, втілення трансцендентного блаженства. Що їм тепер до своїх слуг, дітей чи тіл, до дружин, грошей та будинків, до землі, здоров’я чи засобів пересування? І навпаки, чи є в цьому світі, по самій природі приреченим на знищення і позбавленим сенсу, хоч щось, що принесло б справжнє щастя тим, хто не зміг збагнути істину про Тебе і продовжує насолоджуватися сексом?

Мудреці, вільні від гордині, живуть на землі, відвідуючи святі місця паломництва і обителі, в яких Верховний Господь являв Свої ігри. Такі віддані завжди зберігають у своєму серці Твої лотосні стопи, а тому вода, що омила їхні стопи, знищує всі гріхи. Будь-хто, хто хоча б один раз зверне свій розум до Тебе, сповненої вічного блаженства Душі всього сущого, перестане служити вдома своїй сім’ї, розуміючи, що сімейне життя позбавляє людину всіх її добрих якостей.

Можна сказати, що цей світ завжди залишається реальним, оскільки виник із вічної реальності, проте таке припущення легко спростувати за допомогою логіки. І справді, інколи здається тотожність причини і слідства виявляється хибним, а буває також, що дещо реальне породжує ілюзію. Більш того, цей світ неспроможний існувати вічно, бо виявляє якості як абсолютної реальності, так і ілюзії, що приховує цю реальність. Насправді видимі форми цього світу – це породження уяви поколінь неосвічених людей, які призначені для того, щоб допомогти їм займатися матеріальною діяльністю. Твої Веди, чиї вчені слова мають безліч значень та прихованих смислів, лише вводять в оману тих, хто зглупів від постійної декламації ритуальних гімнів.

Оскільки цей всесвіт не існував до свого створення і перестане існувати, коли йому прийде кінець, ми можемо зробити висновок, що в проміжку він є лише видінням, яке, як може здатися, з’являється в Тобі, в тому, чиє духовне блаженство завжди незмінне. Цей всесвіт подібний до численних форм, на які можна перетворити якусь матеріальну речовину. Воістину, ті, хто вірить, що ця гра уяви є реальною, не надто розумні.

Ілюзорна матеріальна енергія тягне у свої обійми мізерно мале живе створіння; в результаті воно набуває форм, що складаються з її якостей. Як наслідок, воно втрачає всі свої духовні риси і змушене знову і знову народжуватися і вмирати. Однак Ти відкидаєш матеріальну енергію, як змія скидає із себе стару шкіру. Ти, що славишся Своїми вісьма містичними досконалостями, насолоджуєшся безмежними надбаннями.

Серце тих, хто зрікся світу, але при цьому не зумів вирвати зі свого серця залишки матеріальних бажань, залишається нечистим, тому Ти не дозволяєш їм зрозуміти Тебе. Хоч Ти і перебуваєш у їхніх серцях, для них Ти немов коштовний камінь, який вони носять на своїй шиї, але зовсім забули про нього. О Господь, ті, хто займається йогою лише для того, щоб задовольняти свої почуття, будуть покарані як у цьому житті, так і в наступному: їх покарає смерть, яка не бажає їх відпускати, і Ти, царства кого вони не змогли досягти.

Коли людина осягає Тебе, її перестають хвилювати власний успіх чи невдача, які приходять внаслідок його минулих благочестивих чи гріховних вчинків, бо він розуміє, що відтепер його вдача та невдача лише у Твоїх руках. Такий відданий, що усвідомив себе, не звертає уваги на те, що говорять про нього звичайні люди. Щодня у його вуха вливаються потоки Твоєї слави, яку з покоління в покоління оспівують нащадки Ману. Для нього Ти стаєш найвищим порятунком.

Ти безмежний, тому ні володарі раю, ні навіть Ти Сам ніколи не можете вичерпати Твою славу. Колесо часу змушує незліченні всесвіти разом з їх оболонками ширяти в Тобі так, ніби вони порошинки, що ширяють у небі. Шруті шляхом виключення всього, що не відноситься до Всевишнього, розкривають Тебе як свій вищий підсумок і останнє слово.