1.10 СТИХІЇ
П’ять стихій, з яких складається творіння, взаємодії, в які, підкоряючись вічному часу, вступають ці стихії, а також інтуїція, або природа індивідуальних живих істот, – це різні невід’ємні частини Бога-Особи, Васудеви, і тільки в цьому їхня дійсна цінність. Світ, що сприймається почуттями, є безособовим проявом Васудеви, оскільки елементи творення, їх взаємодії та жива істота, що насолоджується плодами цих взаємодій, створені зовнішньою та внутрішньою енергією Господа Крішни. Земля, вода, вогонь, повітря і небо, так само як і концепція матеріального «я», розум (інтелект) і ум є породженням зовнішньої енергії Господа, а жива істота, що насолоджується взаємодією грубих і тонких елементів, в які вони вступають під впливом вічного часу, є різновид внутрішньої енергії, яка наділена свободою вибору між матеріальним і духовним світом.
П’ять елементів: небо, повітря, вогонь, вода і земля – не що інше, як різні прояви темряви оманного его.
Коли статева енергія Верховного Бога-Особи приводить у рух егоїзм у гуні невігластва, на світ з’являється тонкий за природою об’єкт слуху (звук), а зі звуку виникають ефір і орган слуху.
З темряви оманного его виникає перший із п’яти елементів – небо. Його тонка форма – звук, який пов’язаний з ним так само, як об’єкт спостереження – із спостерігачем. Вважають, що спочатку створюється тан-матра – звук, а потім вже небо, але, по суті, звук є тонкою формою неба, і між ними така ж різниця, як між спостерігачем та об’єктом спостереження. Звук є образом реального об’єкта, оскільки звук, що виникає під час опису будь-якого об’єкта, дає уявлення у тому, як цей об’єкт виглядає. Отже, звук є тонкою формою об’єкта. Небо виникає зі звуку, а сам звук з’являється в результаті з’єднання оманного его та гуни невігластва. Інакше кажучи, небо – символ Вищої Душі.
Усі об’єкти, які призначені для задоволення наших почуттів, породжені егоїзмом в гуні невігластва. Приходячи в рух, егоїзм у гуні невігластва породжує звук, який є тонкою формою ефіру. Звук є джерелом всіх об’єктів. Все матеріальне світобудова почалося зі звуку. Почуття, яке сприймає звук, називають слухом.
Мудреці, які володіють справжнім знанням, визначають звук як субстанцію, яка передає уявлення про предмет, вказує на присутність того, хто говорить, прихований від наших очей, і є тонкою формою ефіру. Функції та ознаки ефіру полягають у тому, що він надає місце для зовнішнього та внутрішнього буття всіх живих істот, тобто є полем життєвого повітря, почуттів та розуму. Розум, почуття і життєва сила, або жива істота, мають форму, хоча її і не можна побачити неозброєним оком. Тонкий прообраз форми перебуває в ефірі, а всередині тіла вона проявляється у вигляді вен та циркуляції життєвого повітря. Поза нами знаходяться невидимі форми об’єктів почуттів. Створення невидимих об’єктів почуттів є зовнішньою функцією елемента ефіру, а циркуляція життєвого повітря та крові – це його внутрішня функція. Діяльність розуму або психічна діяльність, яка проявляється у мисленні, емоціях та бажаннях живої істоти, також протікає в ефірі. Форма, що існує в розумі, перетворюється на грубу форму, що сприймається почуттями, як тільки в результаті осквернення з тонкої форми утворюються грубі елементи.
Потім Господь глянув на небо, до якого були домішані вічний час і зовнішня енергія. Так виник дотик, який породив повітря, яке заповнило небо. Створений звуком ефір під впливом часу піддається наступної трансформації, у результаті на світ з’являється тонкий за природою об’єкт дотику (торкання), а з нього утворюється повітря і орган дотику. Трансформуючись, небо породжує повітря, що має властивість відчутності. Почуття, що сприймає торкання, називають дотиком. Подібно до попереднього елемента, він наповнений звуком, а також несе в собі основні фактори тривалості життя: чуттєве сприйняття, силу розуму та фізичну силу. Безмірно могутнє повітря, вступивши у взаємодію з небом, породило форму, що сприймається почуттями, а сприйняття форми перетворилося на електрику – світло, що освітлює світ. Звук є першим об’єктом почуттів, з якого утворюється матеріальна світобудова, сприйняття звуку дає початок дотику, а дотик породжує зір. М’якість і твердість, холод і тепло – такі характеристики, що сприймаються за допомогою дотику, який є тонкою формою повітря. Відчутність є доказом існування форми. Повітря відповідає за рух, змішання та нормальне функціонування всіх органів чуття, воно також надає можливість наблизитися до об’єктів звуку та переносить інші об’єкти почуттів. Завдяки повітрю тіло рухається, а порушення циркуляції повітря в організмі є причиною багатьох захворювань. Багато процесів всередині матеріального тіла та за його межами протікають лише завдяки повітрю, а коли його циркуляція порушується, ці процеси зупиняються. Завдяки повітрю ми вважаємо себе такими, що здійснюють ті чи інші дії. Варто перестати повітрю циркулювати, як ми не зможемо наблизитися до джерела звуку. Коли нас звуть, ми чуємо звук лише завдяки руху повітря і йдемо на звук чи туди, звідки він доноситься. Повітря також переносить запахи і дозволяє нам розрізняти їх.
З плином часу в процесі еволюції повітря трансформується у вогонь, який набуває форми і в той же час зберігає властивості носія звуку та відчутності. В результаті взаємодії повітря з дотикальними відчуттями жива істота отримує різні тіла, що підготовлені йому Провидінням. Еволюціонуючи, ці форми породжують вогонь, і око баче їх, розрізняючи за кольором. Форма характеризується розмірами, якостями та індивідуальністю. Форма вогню сприймається завдяки сяянню, що походить від нього. Вогонь характеризується світлом, що випромінюється, а також здатністю варити і засвоювати їжу, зігрівати, випаровувати, викликати голод і спрагу і втамовувати їх. Почуття, що сприймає форму, яка є відмінною характеристикою вогню, називають зором.
Провидіння, дотик, взаємодія повітряних потоків та стан розуму, породжене ефіром, формують тіло живої істоти відповідно до його діяльності у минулому. Духовна жива істота постійно переселяється з одного тіла до іншого. Нове тіло живої істоти формується відповідно до його карми і дається йому Провидінням, яке управляє взаємодією повітряних потоків із нашим розумом. Форма виникає в результаті поєднання різних видів чуттєвого сприйняття, а зумовлені долею дії є реалізацією задумів, що виникають у нашому розумі під впливом повітряних потоків.
Вогонь, у свою чергу, теж трансформується, внаслідок чого з’являється вода, з притаманними їй властивостями вологості та смаку. Як і попередні елементи, вона має форму, яка відчутна і несе в собі звук. Коли повітря зарядилося електрикою і на нього впав погляд Всевишнього, електрика, з’єднавшись із вічним часом та зовнішньою енергією, породила воду та смак. Підкоряючись вищій волі, вогонь вступає у взаємодію із зором і породжує тонкий за природою об’єкт смаку. Почуття, що сприймає смакові відчуття, які є відмінною характеристикою води, називають смаком. Зі смаку виникає вода, а також язик, який відчуває смак. Оскільки смак виникає з води, язик завжди зволожений слиною. Змішуючись з різними речовинами, спочатку єдиний смак набуває різних форм і стає в’язким, солодким, гірким, гострим, кислим і солоним. Вода характеризується здатністю зволожувати інші речовини, сприяти змішуванню різних речовин, приносити почуття задоволення, підтримувати життя, розм’якшувати предмети, зменшувати жар, безперервно поповнювати водоймища та освіжати, вгамовуючи спрагу.
Потім Господь глянув на воду, що виникла з електрики. Так, з’єднавшись із вічним часом та зовнішньою енергією, вода перетворилася на землю, основною властивістю якої є запах. Трансформуючись, вода перетворюється на землю, яка має запах і, подібно до попередніх елементів, зберігає властивості смаку і відчутності, несе звук і має форму. У землі є всі інші елементи – звук, небо, повітря, вогонь і вода. Підкоряючись вищій волі, вода поєднується зі смаком і породжує тонкий елемент запаху. В результаті з’являються земля та орган нюху, за допомогою якого ми відчуваємо всю гамму властивих землі запахів. Почуття, яке сприймає запахи, що є відмінною характеристикою землі, називають нюхом. Єдиний запах проявляється у різних формах: як змішаний, відразливий, приємний, слабкий, сильний, кислий тощо – залежно від цього, в якій пропорції до нього домішуються сторонні речовини. Початковим запахом є аромат землі, який, змішуючись з різними речовинами, набуває різних відтінків і проявляється по-різному. Властивості землі проявляються при створенні скульптурних зображень, будівництві будинків, виготовленні горщиків для води тощо. Оскільки причина існує також у слідстві, ознаки причини можна знайти у слідстві. Ось чому тільки земля містить у собі відмінні риси всіх інших елементів.
Хвороби тіла, що складається головним чином із землі, виникають через порушення циркуляції повітря в тілі. Причиною психічних захворювань є особлива форма розладу циркуляції повітряних потоків тіла. Цим пояснюється лікувальний ефект йогічних вправ, що дозволяють стабілізувати циркуляцію повітря і, таким чином, практично повністю позбутися хвороб.
Отже, звук є причиною неба, небо – причиною повітря, повітря – причиною вогню, вогонь – причиною води, а вода – причиною землі. Небу притаманний тільки звук, повітрю притаманні вже звук і дотик, вогню – звук, дотик і форма, воді – звук, дотик, форма і смак, а землі – звук, дотик, форма, смак і запах. Тому земля є осередком якостей, притаманним іншим елементам, і є конгломератом всіх матеріальних елементів. Земля має всі п’ять якостей грубих елементів, у води їх чотири, у вогню – три, у повітря – два, а небу притаманна тільки одна якість, звук.
Обов’язковою складовою кожного етапу творіння, поряд з іншими доповненнями та змінами, є погляд Всевишнього. Останнім, завершальним штрихом кожного перетворення є погляд Господа, що діє, подібно до художника, який змішує на палітрі різні фарби, щоб отримати потрібний йому відтінок. Коли один елемент з’єднується з іншим, до його властивостей додаються нові. Хоча всі ці елементи є з’єднанням різних компонентів творіння, вони не утворюються самі собою. Насправді цю автоматично діючу систему рухає погляд Господа. Жива свідомість є основним чинником усіх фізичних перетворень.
Процес творіння являє собою поступову еволюцію і трансформацію одного елемента в інший, внаслідок чого на землі з’являється все різноманіття форм: дерева та рослини, гори, річки, рептилії, птахи, тварини та різні види людей. Об’єкти чуттєвого сприйняття також підпорядковані закону еволюції: спочатку виникає звук, потім з’являється відчутність, яка перетворюється на форму. Смак і запах також виникають у процесі перетворення неба на повітря, повітря – на вогонь, вогню – на воду, води – на землю. Кожен із цих елементів утворюється з попереднього і є причиною наступного, але початкова причина всіх їх – Сам Господь в образі Своєї повної частини, Маха-Вішну, що лежить на причинних водах махат-таттви.